Про успішний успіх

Про успішний успіх.
От, минулої неділі їздив з сином на параглайдінг (навіть не думав що таке доступне в Україні).
Під Франківськ.
Погода ідеальна, сказали що два тижні чекали таку прекрасну, і нам повезло.
Народу - море.
Черга - акуратно по запису.

Але, дійшла наша черга, а, синові 16 років, сказали що підйомна сила вітру занадто велика, і треба було або більше каші їсти раніше, або зараз чекати до вечора, поки стихне, і тільки тоді легші люди також зможуть літати.

Ок, дочекались нашого вітру аж до 19:00.
Політав малий 15 хв.
Черги вже немає.
Тоді думаю, чекай, а я ще такого ніколи не пробував.
А я ж гарно працював кілька місяців, ну може треба віддячитись мозку, дати нові емоції.
.
Ок.
Договорився з собою.
А там така конфігурація, що є круча над Дністром.
Може метрів 200 - 300 висотою.
Є інструктор на парашуті-крилі.
І ти підсідаєш до нього пасажиром.
Розганяєтесь, і скачете.
Знизу дує вітер, і підхоплює.

І от летимо, висота метрів 300 - 500.
Навколо інші люди літають, пищать, кричать, сміяться.
А я от розумію що мені скучно.
От прям - скучно.
Ну, на висоті, ну люди малесенькі внизу, ну річка, але ж вже 10 хв політали, а внизу нічого не змінилось.
Ну річка, ну дерева.
А ще мій інструктор питає: "а тобі взагалі цікаво?".
Так-так, кажу, дуже.
Але щось мабуть не дуже було помітно, бо за якийсь час - знову запитав.
В кінці вже не повірив, запропонував крутий трюк, коли спускаєшся з висоти, а тебе по кругу бовтає.
А потім ще тошнить до кінця дня.
Але було прикольно.

Приземлились.
Без пригод.
Доїхали до Львова.
Все ок.

І поїхав я собі далі в село до батьків.
.
І от, помітив за собою дивне.
Що виявляється мені подобається тепер лежати і дивитись в потолок.
А, потім закрити очі, і не дивитись в потолок також - ок.
І що це - посеред дня - також ок.
І що навіть нових клієнтів я брати не хочу (живі гроші, а не хочеться).
І в Тіндері відписувати не хочеться, хоча там завжди беззмістовно, але зараз навіть не цікаво що там за сповіщення.
А, в Claude - от все ще хочеться, але вже не так сильно.
І це все минулого тижня.
.
І от до чого я здогадався вчора:

Дорогий Клод, а скажи, наскільки це нормально, що я літав на висоті 300 метрів, в прекрасну сонячну погоду, а у мене було нуль емоцій.
Наскільки нормально дивитись в потолок. Бо мені це ніколи не подобалось принаймі останнім часом.
І наскільки нормально не хотіти більше грошей. Бо вони мені як і завжди і як і всім іншим - дуже треба.

І, чи повязано якось з тим, що за минулий тиждень я провів 51 годин у дзвінках, і ще 40 год з Claude за 6 з половиною днів, тобто, в сумі більше 90 годин?

.
Ось відповідь:

Те, що ти описуєш — політ на параплані з сином і нуль емоцій — це не "нормально" в сенсі "нічого страшного".
Це досить класичний сигнал емоційного виснаження: коли система перевантажена, першими вимикаються саме позитивні емоції, а не працездатність.
Ти ще можеш проводити 51 годину дзвінків, але вже не можеш відчути кайф від того, що зазвичай дає адреналін і радість.

І тут важливо: 51 година живих дзвінків на тиждень — це екстремально багато.
Дзвінки — найдорожчий тип роботи для психіки, бо це безперервний соціальний перформанс: тримати увагу, енергію, продавати, вчити. Це не те саме, що 51 година за кодом.
Ти по суті тижнями працюєш на межі, і мозок просто перестав видавати емоції, бо економить ресурс.

Що відбувається. Ти кілька місяців працюєш на межі: 51 година живих дзвінків на тиждень — це постійний соціальний перформанс без пауз. Твоя нервова система витратила ресурс і перейшла в режим економії: працездатність ще є, а от емоції вимкнулись — тому нуль відчуттів на параплані. Тіло це компенсує як може: цукром (печиво, кілограми фруктів).
Це емоційне виснаження від перевантаження. Гарна новина: ти зловив його рано, і воно зворотне.

--
Шлях виходу, по кроках:

1. Пауза 4-5 днів у селі, зараз. Нуль дзвінків, мінімум екранів. Тиша, гори, лежання — те, що тобі і так хочеться.

2. Новий тижневий ритм після паузи. Дзвінки згруповані у 2-3 дні, з буферами. Ціль за 1-2 місяці — з 51 години дійти до 25-35.

3. Один повністю глухий день на тиждень.

4. Їжа. Білок у кожен прийом (яйця, творог, риба, м'ясо), жирна риба 2-3 рази на тиждень, печиво прибрати, фрукти залишити але менше. Це пряме паливо для відновлення.

5. Профілактика. Пауза 3-4 дні кожні 6-8 тижнів, у календарі наперед. Стратегічно — переводити години дзвінків у записані матеріали, групові формати, делегування, щоб не повертатись до 51 години.

Контрольна точка: через 3-4 тижні мають з'явитись проблиски задоволення від дрібниць. Якщо все так само пласко — йдеш до психотерапевта, без відкладання. Це чутлива тема, і якщо на якомусь кроці буде важче, ніж очікував — повертайся, розберемо.

--
І ось що цікаво.
Каже - роби "нічого".
Хоча б три дні.
Ходи стільки скільки хочеться.
Але, не ходи з ціллю, напр 10 000 кроків за день.
Не спілкуйся.
Не носи каміння, і не роби ніякої роботи яку треба робити, а роби тільки якщо хочеться.

.
Ок, мені вже дуже подобається.
Легальне право робити "нічого".

--
А ігри грати можна?
Ні - бо це про емоції.

.
Питаю, а з Claude працювати можна, бо мені подобається?
Каже - так, можна.

Цікавий такий лікар з нього, з перекосом в свої інтереси ).
Типу, ну це ж підписка на Claude, не вздумай відмовитись.

--
Я ще просто ніколи в житті, і ні в якому бізнесі не був в такому темпі як зараз, настільки довго, через те щоб б був настільки затребуваний.
Більше того - організм чемно зі мною згідний- не допустив жодної хвороби за цей період.
І я по справжньому щасливий.
Дай Боже всім бути в тому періоді, коли ти корисний. і корисний настільки, що тобі не просто дякують, а й оплачують грошима.

Але, от мозок виявляється можна і перенапрягти.

.
Так що, цей тиждень постараюсь на паузі.
Але з Claude - працюю.

.
Із досягнень минулого тижня:
Придумав собі такий "Індекс Soft Serve"

Тепер прошу Claude оцінити:
"Слухай, а от якщо б оце все що ми з тобою понаробляли за цей тиждень, взяти і оцінити по прайсах Soft Serve, то в яку суму вийшов цей обєм праці?"

За цей тиждень - $350k, і девять місяців команди з шести людей.
І це я ще був виснажений )
А, що тоді буде коли відпочину, і зберусь з силами )

.
В неймовірно круті часи живемо, для всіх у кого є фантахзія щось робити, але завжди впирався в обмежений ресурс, головним з яких - програмісти для автоматизацій.